October 29th, 2011

Вгору до землі, вперед у „тодішні” часи!

Оригинал взят у oleg_leusenko в Вгору до землі, вперед у „тодішні” часи!
Інколи доводиться чути хибну думку, що, мов, наша молодь нікчемна та безпорадна. Бувають й такі промови дідів із „раньшего времени”: „Ось в наші часи... коли ми бороздили большой театр”...

Бороздили-то, звичайно, бороздили, але ж під супроводом „єдиної та прямуючої”.. але храм у душі багато хто так і не збудував. Багато пустоти від того сімдесятирічного періоду залишилося, хоча й він дав, не завдяки, а всупереч, таланти українській землі.

Ось наприклад, мій знайомий митець Андрій Коцяк, народжений на Вінниччині у цей саме день, 29 років тому.

Якось ще влітку Андрій скромно запропонував мені переглянути його фільм: „..не зважайте на сюжет - я дебютував як сценарист, і режисер. Все подавалось виключно з позиції художника постановника... спостерігайте як виставку цікавих відеокадрів...”.

Подивився і що?.. Так це те що треба! Це ж моє дитинство, втрачене влітку десь у далекій Воскресенці Новотроїцького повіту Херсонщини! І скажіть мені тепер, що німецькі чи англійські короткометражки, французька документалка краще за українське живе кіно?

Втім, може я перебільшую або щось не розумію? Дивитесь самі:

Хутір (частина перша)

Collapse )