January 3rd, 2012

Жінка з дитиною на руках несе ялинку в Івано-Франківську

Оригинал взят у kabud в Жінка з дитиною на руках несе ялинку в Івано-Франківську

Оцей малий хлопак має всі шанси перейняти естафету від самого Провідникая , якшо не зіп'єцця

Як не він то інший- УКРАЇНА ВОЛОДІТИМЕ СВІТОМ


Ярослав Лесів (03.01.1943 - 20.10.1991)

Оригинал взят у kovyka в Ярослав Лесів (03.01.1943 - 20.10.1991)

Опанас ЗАЛИВАХА
Портрет Ярослава Лесіва.

подорож на гору Кичера.
http://www.facebook.com/media/set/?set=a.286502351384528.77310.100000742970386&type=1&l=727e206b3b



«Я умру, а він ще мусить жити. І ти ще мусиш жити, бо маєш такого сина. І син його сина ще мусить жити, допоки пізнають: Пощо усе це? За що усе це? Коли вже цьому буде кінець?!»
«То най буде твердий, як камінь, що не палить його сонце й не кришать морози; чистий і співочий, як гірський потік, до якого спраглими устами припадають стривожені лані, високий у помислах, як зорі, що отворяють у скованих тиском грудях простір Божої благодаті».
«Не минути йому горнила, поки не викорчаться в ньому страх і підлість, не минути разючого молота, поки не народить себе сам у собі, не минути йому студениці, поки не викреше в собі вогонь».
«А ти мусиш усе це бачити, поки жаль до нього, до світу ненависть не стопить і щасливим умреш на його теплих долонях».
«Я вже йду, бо мушу померти».
Він підвівся з колін, великий, холодний і дужий. На рамено скинув ношу свою легку — ручний кулемет і скоро зник за тією лінією, що ділила засніжені гори й низьке небо.
На того, що лежав у сповитку, сонце кидало ясний хрест засклених вікониць. Благальними очима мами зі стіни дивилася Мати Божа, а з батькового ока впала любові сльоза.
Не од лукавого був він, мій Хрещений, у братську могилу пішов з розбурханим серцем й запаленим мозком.
Церква вартує їх сон і забуту могилу. Церква і пам’ять моя. Пам’ять і хрест – віхи на лінії болю.
  
о. ЯРОСЛАВ ЛЕСІВ